”рбанон≥м≥¤
≥ державна ≥деолог≥¤:
†особливост≥ взјЇмод≥њ*
* ¬≥сник ињвського ун≥верситету
≥мен≥ “араса Ўевченка —оц≥олог≥¤. ѕсихолог≥¤. ѕедагог≥ка. - . - ¬идавничий
центр ињвський ун≥верситет, 1998. - ¬ип.6. - —. 21-23.
”
статт≥ анал≥зуЇтьс¤ урбанон≥м≥¤ м. иЇва в р≥зн≥ ≥сторичн≥ пер≥оди. «роблено
спробу ви¤вити законом≥рност≥ перейменувань вулиць у залежност≥ в≥д
соц≥ально-пол≥тичноњ ситуац≥њ в держав≥, здатн≥сть урбанон≥м≥в в≥дображати
основн≥ пол≥тичн≥ ≥дењ.
The paper analyses the Kyiv urbanonimy in the
different historical periods. The attempts have been made to identify the
conformities of Kyiv streets renaming in different social and political
situation in the state, capability of the urbanonimies to reflect the main
political ideas.
”рбанон≥ми - це вид
топон≥м≥в, ¤к≥ позначають власне ≥мТ¤ будь-¤кого внутр≥м≥ського топограф≥чного
обТЇкта [3, 139]. ” комплекс≥ вони утворюють вербал≥зований знаковий код просторовоњ
орган≥зац≥њ м≥ста. Ќазви вулиць, площ, провулк≥в, тобто урбанон≥ми адресного
функц≥онуванн¤, дуже р≥дко обмежуютьс¤ лише роллю нейтральних м≥ток (¤к то:
вулиц¤ Ќова 17, 5-а Ћ≥н≥¤ тощо). Ћакон≥чн≥ за формою, вони можуть наповнитись
будь-¤ким зм≥стом, ¤кий завд¤ки необх≥дност≥ частого вживанн¤ м≥цно
закр≥плюЇтьс¤ у памТ¤т≥ мешканц≥в. ”рбанон≥ми адресного функц≥онуванн¤ мають
меншу оп≥рн≥сть до результат≥в соц≥альних зм≥н, пор≥вн¤но з рештою
урбанон≥м≥в† чи матер≥альними обТЇктами.
÷≥ властивост≥ спри¤ли тому, що в ’’ ст. годон≥ми (назви л≥н≥йних обТЇкт≥в) та
агорон≥ми (назви площ) все б≥льше стали використовуватись державою дл¤
утвердженн¤ власноњ ≥деолог≥њ у сусп≥льств≥.
” даному розгл¤д≥
спробуЇмо ви¤вити характерн≥ риси впливу соц≥ально-пол≥тичноњ ситуац≥њ в
держав≥ на топон≥м≥чний образ м≥ста, тобто здатн≥сть адресних урбанон≥м≥в
в≥дображати основн≥ ≥дењ пан≥вноњ ≥деолог≥њ. ƒл¤ цього ≥стор≥ю иЇва ’’ ст.
под≥лимо на пер≥оди, ¤к≥ б ви¤вл¤ли досить значн≥ зм≥ни у вербальному образ≥
м≥ста, спричинен≥ соц≥ально-≥деолог≥чним впливом. ƒо анал≥зу включимо набори
адресних урбанон≥м≥в пТ¤ти хронолог≥чних зр≥з≥в:
1)
1916
р≥к - ф≥ксац≥¤ дореволюц≥йного урбанон≥м≥чного образу иЇва;
2)
1927
р≥к - пер≥од остаточного встановленн¤ рад¤нськоњ влади на ”крањн≥;
3)
1960
р≥к - зак≥нченн¤ наймасов≥шоњ забудови ≥ найменуванн¤ вулиць п≥сл¤воЇнного
иЇва;
4)
1986
р≥к - час перед новою зм≥ною ≥деолог≥њ;
5)
1997
р≥к - урбанон≥м≥чний образ иЇва в незалежн≥й ”крањн≥.
ѕер≥оди 1916-1927 рр.
та 1986-1997 рр. - час поваленн¤ старих ≥ утвердженн¤ нових пол≥тичних режим≥в.
ѕор≥вн¤нн¤ њх дозволить зТ¤сувати залежн≥сть м≥ж характером ≥деолог≥њ та м≥рою
використанн¤ нею урбанон≥м≥в ¤к ≥нструменту впливу на масову св≥дом≥сть.
Ѕуло проведене
виб≥ркове досл≥дженн¤ адресних урбанон≥м≥в м. иЇва методом контент-анал≥зу
(одиниц¤ анал≥зу - годон≥ми та агорон≥ми, одиниц¤ рахунку - њх назва станом
на† певний р≥к). «а його результатами
можна вид≥лити де¤к≥ найтипов≥ш≥ особливост≥ зм≥ни урбанон≥м≥чного образу м≥ста
у ’’ ст. “ак, разом ≥з р≥зкою зм≥ною ≥деолог≥њ держави д≥йсно в≥дбуваЇтьс¤
зм≥на ≥деолог≥чного забарвленн¤ урбанон≥м≥њ, але темпи останньоњ значно
в≥дстають в≥д переб≥гу пол≥тичних под≥й, тому ще певний час топон≥м≥чний образ
новоњ держави несе в соб≥ сл≥ди попереднього ладу. Ќа побутовому р≥вн≥ використанн¤
урбанон≥м≥в цей зсув ще в≥дчутн≥ший - спостер≥гаЇтьс¤ значна ≥нертн≥сть
переходу в≥д вживанн¤ староњ до новоњ назви вулиц≥.
Ўвидк≥сть зм≥н багато
в чому залежить в≥д агресивност≥ ≥деолог≥њ нового пол≥тичного режиму. «а
контрольний пер≥од 1916-1927 рр. було перейменовано майже кожну дес¤ту вулицю
иЇва. ¬с≥ вони знаходились у центр≥ м≥ста ≥ мали назви, що дисонували ≥з
принципами диктатури пролетар≥ату. « центру процес перейменувань поширювавс¤ на
перифер≥ю м≥ста ≥ до початку 60-х рр. в≥н був уже повн≥стю завершений.
ƒореволюц≥йн≥ назви зберегла лише четверта частина адресних урбанон≥м≥в (або 7%
њх загальноњ к≥лькост≥ станом на 1960 р.), та й мали вони нейтральне
≥деолог≥чне забарвленн¤. «а такий же в≥дтинок часу через 70 рок≥в - з 1986 по
1997 рр. - в≥дбулись зм≥ни, ¤к≥ у к≥льк≥сному план≥ були б майже непом≥тними.
јле оск≥льки вони стосувались найб≥льш за≥деолог≥зованих урбанон≥м≥в,
розташованих у самому центр≥ м≥ста (вулиц¤ арла ћаркса, площа ∆овтневоњ
–еволюц≥њ, вулиц¤ ал≥н≥на та ≥н.), то, без переб≥льшенн¤ можна сказати, що
комун≥стичне забарвленн¤ столиц≥ пом≥тно нейтрал≥зувалос¤.
« ≥ншого боку, ≥ це
набагато важлив≥ший чинник, - процес зм≥ни ≥деолог≥чного духу м≥ста, його
динам≥ка визначаЇтьс¤ м≥рою оп≥рност≥ чи автономност≥ урбанон≥м≥чноњ системи на
час переходу в≥д одного до ≥ншого пол≥тичного режиму. –≥вень автономност≥
прот¤гом ’’ ст. весь час зменшувавс¤. “ак, станом на 1916 р. лише невелика
частина адресних урбанон≥м≥в була адм≥н≥стративного походженн¤, решта ж була
утворена Уприродн≥мФ шл¤хом в≥д м≥кротопон≥м≥в, в≥д певних ознак, особливостей
територ≥њ та њњ мешканц≥в (вулиц≥ —ол¤на, азарменна, провулок „ервинський - за
пр≥звищем землевласника) ≥ в≥дзначалась глибокою Узакор≥нен≥стюФ у м≥ське
бутт¤. “ворц¤ми ≥ нос≥¤ми назв вулиць у ’≤’ ст. були кор≥нн≥ мешканц≥, вони ж
були ≥ головними њх користувачами.
¬насл≥док ≤ св≥товоњ
в≥йни, революц≥њ, громад¤нськоњ в≥йни населенн¤ иЇва зазнало великих зм≥н,
проте вплив закор≥неност≥ був ще досить значним. Уѕ≥сл¤ встановленн¤ у м≥ст≥
рад¤нськоњ влади населенн¤ ≥ чимало службових ос≥б, незважаючи на щойно
зд≥йснен≥ численн≥ перейменуванн¤ вулиць, продовжували користуватис¤ старими њх
назвами. ÷е змусило м≥ськраду иЇва видати у 1928 р. спец≥альну постанову, де
прац≥вник≥в в≥дпов≥дних установ було попереджено про найсувор≥ш≥ санкц≥њ у
випадку подальшого вживанн¤ колишн≥х назв.Ф [1; 5]
ѕерш≥ велик≥ хвил≥
сел¤н, ¤к≥ влилис¤ в р¤ди город¤н, щоб задовольнити потреби промисловост≥ у
робоч≥й сил≥ та компенсувати втрати за час ≤≤ св≥товоњ в≥йни ≥ масових
репрес≥й; м≥грац≥йна пол≥тика ур¤ду, спр¤мована на зм≥шуванн¤ народ≥в, - все це
спричинило активну деки¤н≥зац≥ю та марг≥нал≥зац≥ю м≥ста. «наченн¤ урбанон≥м≥в
все менше повТ¤зувалос¤ з власним досв≥дом город¤н. ‘≥зичне зруйнуванн¤
багатьох вулиць п≥д час в≥йни також зменшувало д≥Їв≥сть њх вербального
означенн¤, що полегшило перейменуванн¤ п≥сл¤ реконструкц≥њ. «ведена до м≥н≥муму
оп≥рн≥сть урбанон≥м≥чного простору дала змогу у гранично стисл≥ терм≥ни
довершити повальне перейменуванн¤ вс≥х хоч трохи ≥деолог≥чно неп≥дхожих
годон≥м≥в та агорон≥м≥в ≥ ввести в об≥г понад 900 назв вулиць-новобудов (¤к то:
вулиць јвтопарковоњ, —елекц≥онер≥в, √ерцена, провулка ‘анерного).
—проби ув≥чненн¤ ≥дей
незалежноњ ”крањни сьогодн≥ теж зустр≥чають де¤кий спротив, повТ¤заний ≥з
звичкою до уже сформованого ≥ закр≥пленого у св≥домост≥ рад¤нського образу
м≥ста, а часом ≥ з пол≥тичними переконанн¤ми.
” вс≥х пТ¤тьох
хронолог≥чних зр≥зах, ≥нструментальна роль назв вулиць набувала все б≥льшоњ
ваги. јдресн≥ урбанон≥ми вже виникають не природним шл¤хом, ¤к ще стол≥тт¤
тому, а орган≥зовано, за адм≥н≥стративною вказ≥вкою ≥ мають привнесений сенс.
¬они наповнюютьс¤ зм≥стом, що спри¤Ї утвердженню ≥дей, ¤к≥ пропов≥дуЇ держава.
ѕереважаючим типом
урабнон≥м≥в на початку ’’ ст. були описов≥ назви ¤к насл≥док спонтанного
найменуванн¤ з використанн¤м характерних ознак територ≥њ. —таном на 1960 р.
р≥зко зростаЇ к≥льк≥сть топон≥м≥чних назв вулиць, що в≥дображали неозор≥
простори —–—– (вулиц≥ ”ральська, урська, ™н≥сейська, √розненська). ј в часи
застою ≥ на сучасному етап≥ найактуальн≥шими стають назви на честь певноњ особи
(вулиц≥ рад¤нського генерала јндрющенка, рос≥йського художника —урикова, поета
ј.ћалишка). ѕричина зростанн¤ прихильност≥ до ув≥ков≥ченн¤ ≥мен д≥¤ч≥в парт≥њ,
науки, культури не лише в гран≥т≥, а й у назвах вулиць та площ криЇтьс¤ у
психолог≥њ пол≥тичного режиму 70-80-х рр., що опиравс¤ на п≥длабузницьке
оточенн¤, ¤ке необх≥дно було задобрювати нагородами. “аким чином, наприк≥нц≥ ’’
ст. адресн≥ урбанон≥ми все б≥льше стали виконувати функц≥ю топон≥м≥чних
памТ¤тник≥в.
ўе одна тенденц≥¤, що
неминуче супроводила розгл¤нут≥ процеси - зменшенн¤ привТ¤заност≥ назв до
м≥сцевост≥, ¤ку вони означають. ÷е не т≥льки послаблюЇ закр≥пленн¤
вербал≥зованого образу територ≥њ у св≥домост≥, але й ще б≥льше п≥дкреслюЇ
штучн≥сть, привнесен≥сть новоњ урбанон≥м≥чноњ системи. ” результат≥ завершенн¤
п≥сл¤революц≥йного процесу перейменувань та масового створенн¤ нових
урбанон≥м≥чних одиниць у 60-х рр. ињв, здавалос¤, майже назавжди забув про
≥мена колишн≥х земле- ≥ домовласник≥в, про соц≥альний статус перших поселенц≥в,
про свою багату м≥кротопон≥м≥ю (назви м≥сцевостей, ¤р≥в, балок, шл¤х≥в,
пустир≥в тощо), ¤к≥ за час≥в першого оф≥ц≥йного впор¤дкуванн¤ територ≥й (у
середин≥ ’≤’ ст.) стали основою адресноњ урбанон≥м≥њ м≥ста. Ќатом≥сть вулиц≥
активно нар≥калис¤ в честь ос≥б, чи¤ д≥¤льн≥сть майже не була повТ¤зана з
иЇвом, в≥ддзеркалювали ≥ндустр≥альн≥ дос¤гненн¤ та багату географ≥ю
–ад¤нського —оюзу. “≥ ж сам≥ тенденц≥њ спостер≥гаЇмо ≥ в ≥нших м≥стах
колишнього —–—– [2; 95-98], [4], [6].
”рбанон≥м≥чний образ
столиц≥, ¤к насл≥док, втратив свою неповторну ≥ндив≥дуальн≥сть, набув рис
ун≥версальност≥, став типовим дл¤ середньостатистичного рад¤нського м≥ста.
ћ≥ськвиконкому за пер≥од з 1952 по 1960-≥ рр. вдалос¤ п≥д≥гнати його до ≥деолог≥чно
вив≥реного шаблону: центральн≥ вулиц≥ та площ≥ нос¤ть ≥мена основоположник≥в
марксизму-лен≥н≥зму, кер≥вник≥в комун≥стичноњ парт≥њ та революц≥њ. ћенш
важливим територ≥¤м (ступ≥нь важливост≥ визначаЇтьс¤ за в≥ддален≥стю в≥д центру
та величиною) надавали ≥мена прославлених роб≥тник≥в, р¤дових революц≥онер≥в,
присвоювали назви, що мали викликати в≥дчутт¤ величезних дос¤гнень рад¤нського
народу на пол≥тичному та промисловому фронт≥. “аке просторове структуруванн¤, в
¤кому значим≥сть статусу назви ставитьс¤ у в≥дпов≥дн≥сть з≥ статусом територ≥њ,
Ї вив≥реним з дидактичноњ точки зору, оск≥льки у св≥дом≥сть рад¤нськоњ людини
закладаЇтьс¤ вже готова ≥Їрарх≥¤ УправильнихФ ≥дей. јналог≥чний пор¤док
зустр≥чаЇмо у побудов≥ б≥бл≥ограф≥чних списк≥в л≥тератури т≥Їњ доби, де спершу
подавались прац≥ ћаркса, ≈нгельса, Ћен≥на; генерального секретар¤ ÷ , що саме
був при влад≥; визначних революц≥онер≥в (наприклад, ѕлеханова), а дал≥ йшов
перел≥к в алфав≥тному пор¤дку власне тематичноњ л≥тератури.
—ьогодн≥шн≥й процес
перейменувань, що зд≥йснюЇтьс¤ також з урахуванн¤м статусу вулиц≥, поЇднуЇ в
соб≥ дв≥ стратег≥њ: в≥дновленн¤ перв≥сних назв, т≥сно повТ¤заних з ≥стор≥Їю
певноњ м≥сцевост≥ (вулиц≥ ѕрор≥зна, ≤нститутська, Ћипська), та ув≥чненн¤
памТ¤т≥ видатних д≥¤ч≥в, борц≥в за незалежн≥сть ”крањни (вулиц≥ ћихайла
√рушевського, ќлени “ел≥ги, Ѕогдана ’мельницького).
≤де¤ под≥лу вулиць
м≥ста за њх статусом не така вже й нова. ¬перше вона була реал≥зована ще в 1869
роц≥, тод≥ ињв було умовно под≥лено на 4 розр¤ди. ƒо вулиць першого розр¤ду
в≥дносилась центральна частина м≥ста, на н≥й дозвол¤лось зводити лише камТ¤н≥,
крит≥ зал≥зом буд≥вл≥, а на вулиц¤х четвертого розр¤ду можна було ставити
будь-¤к≥ халупи, нав≥ть без фундаменту [5]. ≤, звичайно, дл¤ ув≥чненн¤ ≥мен
високопоставлених державних ос≥б –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ вибирались вулиц≥ вищих
(першого чи другого) розр¤д≥в: вулиц¤ атерининська за ≥мТ¤м рос≥йськоњ
≥мператриц≥ (тепер - вулиц¤ Ћипська) чи Ѕезак≥вська в честь генерал-губернатора
(тепер вулиц¤ ом≥нтерну). «рештою, ≥ сам≥ урбанон≥ми дореволюц≥йних м≥ст
Ївропейськоњ частини –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ часто повторювались [4; 127-129], що
було викликане, очевидно, сп≥льн≥стю культурних вплив≥в, найчаст≥ше рел≥г≥йних.
“а схож≥сть де¤ких назв вулиць чи площ усе ж не була такою значною, ¤к у ’’ ст.
- час≥ тотального символьно-≥нформац≥йного впливу на св≥дом≥сть мас.
“аким чином, можна
зробити висновок, що стих≥йно сформована урбанон≥м≥¤ маЇ обТЇктивний характер,
Ї в≥дображенн¤м сусп≥льного житт¤ в ус≥й його розмањтост≥ й не маЇ ч≥тко вираженого
≥деолог≥чного забарвленн¤. ¬≥дколи ж держава бере процес њњ формуванн¤ у своњ
руки, вона т≥сно привТ¤зуЇтьс¤ до пол≥тичного житт¤ крањни, стаЇ таким же
атрибутом державност≥, виразником њњ ≥дей, ¤к геральдичн≥ символи, г≥мн та
прапор.
÷ей перех≥д, ¤кий дл¤ б≥льшост≥
словТ¤нських м≥ст почавс¤ у XVIII - ’≤’ ст., надав њх урбанон≥м≥њ нову
гносеолог≥чну ц≥нн≥сть. јдже уважне вивченн¤ назв територ≥альних обТЇкт≥в м≥ста
може багато розпов≥сти про пол≥тичн≥ настроњ епохи, њњ уподобанн¤ та упередженн¤.
≈похи, ¤ка поступово стаЇ ≥стор≥Їю.
Ћ≤“≈–ј“”–ј
1.
¬улиц≥
иЇва. ƒов≥дник. - ., 1995.
2.
√орбачевич
.—. ќ городской† топонимике// ¬опросы
культуры речи, 1964, вып. 5.
3.
ѕодольска¤
Ќ.¬. —ловарь ономастической терминологии. - ћ., 1988.
4.
ѕодольска¤
Ќ.¬. ”рбаноними¤ центральных областей –—‘—–// ¬опросы географии, 1974, сб. 94.
5.
ѕономаренко
Ћ. “ак звел≥в цар// У’рещатикФ, 13 березн¤ 1992 р.
6. —уперанска¤ ј.¬. Ќаименовани¤ и
переименовани¤ в городах// ¬опросы географии, 1966, сб. 70.